Окей окей, я підпопустилась з ідеєю вчитись на діловода чи ще абикуди чим могла б бути корисна в штабі десь.
Бо насправді пріоритетніше розвивати seamoreart до хоч якої прибутковості стабільної.
Щоб була змога теж бути опорою для близьких, якщо в цьому виявиться потреба.
Сторік знайомої | Мої вкладки
Мій сором помилок дуже ускладнює навчальний процес. Бо пізнання так чи інакше грунтується на незнанні. А мені шось не знати — стидно.
А ще прікол: все життя я від тих чи інших людей періодично чую про свої пройоби в розумінні соціального контексту або що не розуміюсь на людях або що не дуже вмію поводитись в соціумі.
Не дивлячись на це, я вибудувала міцні довірливі дружні стосунки з чудовими людьми.
То може хтось тут пиздів?
Додаткові опори моєї стріхи:
•Коли впізнають в кавʼярні та питають «вам як завжди?»
•Намалювати класний макіяж або нігті самостійно
•Сонячна погода
•Коли в магазинах/кафе є в наявності їжа, яку я люблю
•Годувати ворон
Моє життя це просто передсмертні муки перфекціоніста.
Зробила котячий дряпак. Конструктивно то шо хотіла, але ТМ «лайно і вєткі» — криво та неакуратно.
Замовила ліжко. Нестандартної висоти, з дерева, з шухлядами. Дешево.
Конструктивно то шо хотіла, але ТМ «лайно і вєткі»
Душа хоче кави, а тривожність каже ахаха йди нахуй
Тому в мене безкофеїнова кава на безлактозному молоці. День самообману.
Зробила трохо роботи для відкриття етсі. Не складної загалом, але психологічно складної для мене.
Наприклад, заморочилась заверстати слайди для about shop — зазвичай туди просто фото виробника та виробництва постять.
Хорошо получилось
Розчулена тим, що довольна результатом. Тим, що близька до цілі
Хм, в такому визначенні да, погоджуюсь) це моє любіме хобі🥰
Ну це не зовсім раціоналізація насправді. Раціоналізація наче обґрунтовує _чому_ був той чи інший вчинок, а я душню _як_ це було зроблено, за яким алгоритмом, як цей механізм працює, не оцінюючи безпосередньо вчинок чи явище🤓
Душнільство як любімий захисний механізм
1)прочитати погану історію
2)розʼєбатись
3)проаналізувати причини та механізм розйобу
4)зрозуміти шо весь розйоб це єбана емпатія єбана еволюція єбана здатність до катастрофічних фантазій на фоні переляку
5) додушніти себе до достатнього вспокоєння
Профіт
Забахала бренд сторі для етсі. Пишаюсь ним. Бо прям ідеально відповідає тому як я говорю і пишу зазвичай. І по суті мені нема чого додати, і нема чого звідти прибрати. Всьо чотко і по дєлу.
Чорно-біле мислення формується на червоному тлі
Прикольно було б за виконані задачі нараховувати собі умнічкоїни. І витрачати їх на бєсполєзну діяльність.
Одна сторінка роботи складається з трьох етапів. Нараховується по 1 коїну на етап.
А позаздрити 2 години в балдур коштує там 50 коїнів.
І я розумітиму, що N роботи = M відпочинку без сорому
Відчуття, що все моя життя — це йобана боротьба з йобаним хаосом. З тим, що Т.Гарріс називав ентропією.
Старатись, аби якомога менша кількість чашок розбивалась. Намагатись склеїти розбиті чашки. Створювати нові чашки, компенсуючи розбиті.
Мати справу з постійно зростаючою кількістю уламків.
Ісландія й справді змінила моє ставлення до гадкої осінньої погоди. Тіпа не коли спала спека і золотаве листя навколо й красота, а коли сонце раз на місяць, вітер в писок та замість дощу — непонятна хуйня з неба падає.
Так от.
Одяг рішає. Готова гуляти порожнім містом 15км🥰
Прикро розуміти, що роботу, яку я тиждень розмазую по тарілці, можна було б сконцентруватись і зробити за день.
Але комусь іншому, не мені.
Для мене це зараз максимум фокусу уваги, який я здатна з себе вижати.
Скільки всього я б могла мабуть робити ефективніше з навичкою «сісти й зосередитись»🥲
Дя! Допомагає мені працювати🥰
Маю нового друга. Це Пан Шлимак від @pohrizana.bsky.social
Спонтанна потреба малювати кота
Не завжди словам, які мені кажуть, варто надавати той же сенс, який був в дитинстві-юності.
Варто брати до уваги контекст, ситуацію, співбесідника, ставлення до мене. Іноді це не значить, що зі мною щось не так.
Не всяке «Лєр, потихше» означає «Замовкни». Іноді це значить, що я в бібліотеці.
Не дозволяти травмам диктувати динаміку стосунків та мого життя
Пора!
Погралась із сканером і довольна🥰
Клас, два по ціні одного!🙈 ну але це хороша новина, бо зʼявляється шанс якось з цим обходитись
А ти просто пішла до лікаря та запитала перевірити підозру?
Є гіпотеза, що можливо маю сдуг. Це б пояснило доволі багато моїх особливостей сприйняття й поведінки.
І мені стидно це питати в психіатрині. Наче я шукаю відмазки своїй прокрастинаціі та невмінню триматись в соціумі.
На ближчому прийомі всеодно спитаю. Стид я вивозити вже більш-менш навчилась
Масік подарував футболку. Класна, кумедна з урахуванням контексту купівлі (на полігоні), рожевенька, пасує під рожеві панчохи (які я на той полігон і вдягла).
Але я не вдягну її на вулицю. Бо який з мене урбан тактікал якщо я не воюю. Хто за базар отвічать буде?
Не я
Сумно з цього
🫂
А, ще усвідомлення
Справжня вартість роботи майстра в хендмейді — це не гроші, за які я готова підняти зад і повторити роботу. Це гроші, за які я могла б цю роботу делегувати — за які хтось інший підніме зад і повторить роботу.
То шо я можу лить моря за кофє й шоколадку — це особисто моя проблема
